Не намагайтеся швидко подолати дитячу сором’язливість чи розв’язність. Для цього потрібен деякий час. Тож разом з дитиною просувайтеся до поставленої мети маленькими кроками, зокрема хваліть її навіть за найменший прогрес. Наприклад, привітання з іншою людиною для сором’язливої дитини або спокійне прохання приєднатися до гри друзів, для розв’язної — вже може стати великим досягненням.

• Допоможіть дитині, яка поводиться розв’язно, зупинитися й опанувати себе. Утім, розмовляючи з нею, дайте зрозуміти, що ваше незадоволення зумовили її вчинки, а не вона сама як особистість.
• Не сваріть сором’язливу дитину. Навпаки, будьте постійно поруч, підтримуйте її. Адже дитина має відчувати, що її люблять, і любов ця постійна й незмінна, вона ні від чого не залежить.
• Відкривайте сильні сторони та позитивні якості дитини. Адже і в сором’язливості, і в розв’язності закладено не лише негатив, а й позитив. Наприклад, сором'язливі діти дуже обережні, а така риса надзвичайно корисна у певних життєвих ситуаціях. Водночас розв’язність із часом може перерости у впевненість у собі, ініціативність та лідерство.
• Обіймайте дитину якомога частіше. Нейрофізіологи довели існування зв’язку між тактильним контактом і розвитком почуття безпеки та спокою. Тож що більше ви цілуватимете, обійматимете та гладитимете свою дитину, то впевненіше вона почуватиметься, частіше даватиме собі змогу проявити активність назовні й час, щоб подумати, як це ліпше зробити.
• Частіше приділяйте дитині увагу. Якомога більше часу проводьте разом з нею, спільно розв’язуйте певні проблеми, розважайтеся. Утім завжди попереджайте дитину, якщо ваші плани змінюються. Адже вона має зростати у спокійній атмосфері без несподіванок та неприємних сюрпризів.
• Уважно вислуховуйте дитину. При цьому дивіться їй в очі та не перебивайте. Пам’ятайте, наскільки важливим є спілкування. Дайте дитині зрозуміти, що її думка для вас надзвичайно важлива.

      Спонукайте дитину до розмови, але в жодному разі не примушуйте її до цього. Дозволяйте дитині та заохочуйте її вільно виражати свої почуття. Допомагайте їй зрозуміти себе, почуття, які її переповнюють, та почуття людей навколо. Не дозволяйте накопичувати почуття всередині, соромитися чи боятися їх. Зверніть особливу  увагу на прояви гніву та навчіть дитину адекватно його виражати, відстоювати свої права без нанесення шкоди іншим.

• Порівнюйте успіхи дитини лише з її власними досягненнями в минулому, а не з успіхами інших дітей.
• Навчайте дитину прощати себе за помилки та невдачі.
• Ніколи не сваріть дитину у присутності інших. Позаяк дисципліна не може бути публічною — гідність дитини також потребує поваги. Привселюдні дорікання і сором, який відчуває дитина при цьому, можуть лише посилити ЇЇ сором’язливість, а відтак і знизити самооцінку.
• Намагайтеся частіше хвалити дитину за хорошу поведінку. Просіть її про допомогу, даючи нескладні доручення, а потім уголос акцентуйте увагу на її успіхах. Якщо дитина сором’язлива, схвалюйте будь-яку ініціативу з її боку, підтримуйте будь-яку активність (не результат, а імпульс, що перейшов у дію], навіть якщо у підсумку спроба виявилася невдалою. Зрештою, не помиляється лише той, хто нічого не робить.
• Показуйте дитині на власному прикладі, що таке комунікабельність та вияв поваги інших людей.
• Поділіться з дитиною власним досвідом переживання ситуацій, у яких ви повелися сором’язливо або розв’язно. Озвучте відповідні висновки.
• Навчайте дитину толерантності, поваги до інших людей, розумінню їхніх почуттів.
• Ніколи не робіть нічого за дитину — виконуйте з нею завдання спільно, аж доки вона не навчиться робити це самостійно. Створюйте сприятливі умови для розвитку її самостійності та самоконтролю.