Казка «Пухнастик у дитячому садку»
Спрямованість: позитивне налаштування на відвідування дитячого садка,адаптація дитинидо дитячого садка.
Вік дітей: 2-5 років.
У казковому лісі жила мама Зайчиха і була вона найщасливіша на світі, адже у неї народилося маленьке зайченятко. Вона назвала його Пухнастик. Мама дуже любила свого зайчика, ні на мить не відходила від нього, гуляла, гралася з ним, годувала його смачненькою капустою, яблучком, а коли він починав плакати, мама замість пустушки давала йому соковиту морквинку і зайченятко заспокоювалось.
Минув час і Пухнастик підріс. Мама вирішила відвести його до лісового дитячого садочка, в який ходили усі маленькі звірята цього лісу. І от, одного разу, мама привела свого зайчика до дитячого садка. Пухнастик розплакався, йому було страшно і сумно без мами, він не хотів там лишатися.До нашого зайчика підійшла вихователька, руденька Білочка. Вона була добра і дуже любила усіх маленьких лісових звірят. Білочка взяла Пухнастика на ручки ініжно пригорнула його до своєї пухнастої, хутряної шубки. Вихователькапожаліла, заспокоїла зайчика та познайомила його з іншими звірятками, які ходили до дитячого садка. Вона познайомила його із маленькою веселою лисичкою, добрим ведмедиком, дружелюбним їжачком та іншими звірятами.
Усі звірятка дуже зраділи, що в їхньому лісовому садочку з’явився новенький – зайчик. Вони почали гратися разом з ним в ігри, гуляли на зеленій галявині, потім поїли, відпочили у ліжечках і ось за Пухнастиком прийшла мама, щоб забрати його додому. Як же вона зраділа, коли побачила, що її зайчик не плаче, а весело грається у садочку! Пухнастикусю дорогу додому розповідав мамі з ким він познайомився в садочку та як цікаво і весело йому було гратись з новими друзями. Мама пишалась своїм зайчиком і раділа з того, що Пухнастик зрозумів, що плакати в садочку не варто, бо там зовсім не страшно, а навпаки весело і цікаво.
Казка «Рибка Буль-буль»
Спрямованість: ускладнена адаптації дитини до умов дитячого садка.
Вік дітей: 2-5 років.
Жила собі у морі маленька рибка Буль-буль. Кожен ранок вона припливала у морський дитячий садок, але їй було дуже сумно, вона часто плакала, бо не хотіла ні з ким подружитися, їй було зовсім не цікаво у морському садочку і все, що вона робила – це плакала та чекала, коли ж припливе мама і забере її додому.
У цьому садочку була вихователька, але вона була не звичайна рибка, а золота. Її так і звали – вихователька Золота рибка. І от, одного разу, вона сказала для маленької рибки Буль-буль:
- Я допоможу тобі, бо я чарівна Золота рибка і зроблю так, щоб ти більше не плакала в садочку, щоб тобі не було сумно. Махнула Золота рибка-вихователька своїм хвостиком – і сталося диво – рибкаБуль-буль перестала плакати, вона подружилася з іншими маленькими рибками у групі і вони разом гралися, сміялися та пустували у морському садочку. Буль-буль навіть було дивно – чому ж вона раніше не помічала, якідружелюбні рибки з нею поряд у садочку та як весело і цікаво проводити з ними час!
З того часу Буль-буль із задоволенням щоранку пливла до садочка, адже знала, що там на неї чекають її друзі.
Казка «Сон Колобка»
Спрямованість: звикання до сну у дитячому садку.
Вік дітей: 2-5 років.
Жив собі у бабусі та дідуся Колобок. Він був слухняним, а тому нікуди не втікав від них.Кожного ранку Колобок котився по доріжці у дитячий садок. Там він грався з друзями, веселився, співав усім свою улюблену пісеньку про себе, а коли ввечері він прикочувався назад до бабусі і дідуся, то завжди розповідав їм, що цікавого трапилось з ним сьогодні у садочку. Усе подобалось Колобку у садочку, крім одного – він ніяк не міг лягти в обід у садочку спати: плакав, вередував, довго не міг заснути, навіть пробував скочуватись з ліжечка і намагався покотитися із садочка додому до бабусі та дідуся. Та одного разу його вихователька – Лисичка, вчасно встигла зупинити його на порозі дитячого садка і принести його назад у групу. Вона поклала Колобка назад у зручне ліжечко, укрила його теплою ковдрою і спитала.
- Чому ти, Колобочку, не любиш спати у садочку?
- Тому що це так сумно, лежати в ліжечку із закритими очима і нічого не бачити. Це так не цікаво!
- А ти не просто лежи, а спробуй заснути, щоб побачити цікаві сни! – лагідно сказала Лисичка.
- Сни? Я не знаю, що таке сни. Вони мені ніколи не сняться.
- Лягай зручніше і я навчу тебе бачити сни… - сказала Лисичка.
Тоді вихователька Лисичка порадила Колобку не просто лежати в ліжечку із закритими очками, а розслабитись, відчути яке тепле та зручне у нього ліжечко і спробувати помріяти про щось приємне.
Колобок закрив очки і спробував зробити все так, як йому сказала Лисичка. І сталося диво – він заснув і побачив гарний сон. Йому приснився веселий зайчик, який стрибав з ним, потім Вовчик грав з ним у гру «Дожени мене» - і їм було дуже весело, потім ведмедик танцював з ним під радісну, веселу музику. А ось Колобку приснилася його вихователька Лисичка, у його сні вона була така ж добра й привітна, як і на яву. Вона гралася з ним у хованки. А потім Колобок з усіма тваринками: зайчиком, вовчиком, ведмедиком та вихователькою Лисичкою взялися за ручки та по колу затанцювали веселий хоровод. Ось такий гарний сон побачив Колобок.
Коли він прокинувся – у нього був веселий і бадьорий настрій. Він одразу розповів виховательці та усім звірятам у садочку свій захопливий сон.
З того часу, Колобок із нетерпінням чекав обіду у дитячому садочку, щоб побачити новий цікавий сон.
